Весільний дукач: як українки «притягували кохання» унікальною прикрасою

Весільний дукач займає поважне місце у багатій колекції унікальних традиційних прикрас України. Для кожної дівчини це була одна із найбажаніших прикрас — звичайно, після обручального кільця. Особливої популярності весільні дукачі набули у центральній Україні. На Черкащині, лівобережній її частині, весільний дукач мав другу назву — плетений дукач. 

Весільний дукач - також плетений дукач
Плетені (весільні) дукачі, перш. пол ХІХ — поч. ХХ ст., Лівобережна Черкащина. З колекції Юрія Коваленка (фото: ukrdec.blogspot.com)

Весільний дукач — історія української прикраси

Власне, «плетеним» дукач називали через особливість його дизайну — немов плетений із лози. 

Банти плетених дукачів оздоблювалися різнокольоровим склом, квіточками і головне, обов’язково мав бути присутній такий елемент декору як серце. Часто, майстри акцент робили саме на серці, додатково розміщуючи їх на місці квіточок. Тобто, бант символічно створював образ переплетених сердець — все ж таки прикраса вважалася весільною. 

Весільний дукач
Плетений дукач з з Покровою (фото: facebook.com/zolotar.ua)

Як правило, для плетених дукачів використовували спеціальне грановане скло, яке золотарі купляли в Києві. Воно мало вигляд дорогоцінного каміння і відповідно тому «грало» на сонці. 

Плетений дукач
Плетений дукач — сер. ХІХ ст., Лівобережна Черкащина. Медальйон — срібні 50 коп. російського імператора Миколи І. Колекція Юрія Коваленка (фото: ukrdec.blogspot.com)

Вважається, що бант плетеного дукача є одним з найдавніших типів. Місцеві золотарі лівобережної Черкащини говорили про нього як про «стару роботу».

Частина краєзнавців стверджує, що на початок ХХ століття такий тип дукача майже зник з ужитку серед місцевих жінок і його практично не носили. Проте фотографії першої третини ХХ ст. і аналіз матеріалу який довелося реставрувати колекціонеру Юрію Коваленко дає підстави стверджувати, що плетений дукач все таки більш тривалий час був в пошані і, зокрема, в Чорнобаївському районі місцеві модниці активно їх носили ще у 20-ті роки ХХ ст.

Весілля Євдокії та Карпа Сабадашів. Черкащина, Чорнобаївський район, село Кітлово (нині затоплене), 1950-ті роки. Фото із колекції Фонду Миколи Бабака
Весільні дукачі одягали не лише на весілля і не були прикрасою виключно для наречених. Їх могли носити як дівчата, так і заміжні жінки. Такий дукач символізував собою у розумінні більшості тогочасних жінок так зване "жіноче щастя": для молодих дівчат - вийти вдало заміж, для заміжніх жінок - бути щасливою у шлюбі. Іншими словами - "кохати і бути коханою".
Марія Ткач та її доньки Устина і Марфа у національному вбранні. Черкащина, Чорнобаївський район, село Тимченки, 1910 рік. Фото із колекції Фонду Миколи Бабака

Унікальний плетений (весільний) дукач з гарматами

Унікальним є дукач, який у свій час зберігався в одному невеликому музеї колишнього містечка Новогеоргіївськ.

Зазначимо, Новогеоргіївськ — місто в Україні, якого більше не існує, колишній районний центр Кіровоградської області. Нині затоплене водами Кременчуцького водосховища (у 1951-1961). Стояло на правому березі Дніпра при гирлі Тясмину. Від містечка залишилося лише три вулиці у його колшній південній частині, які наразі є селом Нагірне у Світловодському районі Кіровоградської області. 

Дукачі, з подібним до цього бантом або їх описи більше ніде не зустрічалися. Замальовку дукача у свій час (80-ті роки ХХ ст) зробила людина, яка працюювала в цьому музеї і яка згодом її передала Коваленко Ю.Г. й детально описала.

Унікальний плетений дукач з гарматами
Замальовка з якої зроблено реконструкцію плетеного «артилерійського» дукача (фото: ukrdec.blogspot.com)

За формою бант дукача — класичний плетений, до якого прикріплений медальйон — монета Російської імперії карбованець Петра І. Унікальність цього весільного дукача полягає в тому, що його бант, на відміну від плетених дукачів, що носили на Черкащині, прикрашений не квіточками, скельцями і сердечками, а гарматами й ініціалами по краях. Є всі підстави говорити про те, що бант був зроблений професійним майстром спеціально до весілля під індивідуальне замовлення.

Реконструкція плетеного дукача із гарматами
Реконструкція плетеного дукача із гарматами, виконана Юрієм Коваленко відповідно до опису. Матеріал — срібло, позолота. Медальйон — карбованець Петра І (копія)

Ймовірно, по краях банта розміщено ініціали нареченого та нареченої, а сам наречений був військовим і служив в артилерійських військах. Георгієвський хрест, який розміщено в центрі дукача, дає підстави припустити, що наречений був георгієвським кавалером. На користь цієї версії є той факт, що Новогеоргіївськ у 1821 р. був зарахований до складу орденського Кірасирського полку, у 1864 р. — за свідченням Лаврентія Похилевича, він зараховувався до військових поселень Херсонської губернії, а під час І світової війни (1914-1918 рр.) тут перебував кримський кінний полк та 8-й запасний кавалерійський полк.

Де зараз перебуває оригінал цього унікального дукача, не відомо.

Що таке «дукач»

фото: facebook.com/Український-дукач

Дукачі – це жіночі прикраси у вигляді монет. Вони були одними з найулюбленіших прикрас українок кілька століть, а саме з ХVII по ХХ століття.

Історія виникнення дукачів дуже цікава і починається ще з того часу, коли козаки наймалися на службу в Австро-Угорщину, Швецію, Францію, а за роботу їм платили талерами або золотими червінцями. Іноді замість червонців козакам видавали зарплатню у вигляді пам’ятних медалей, вага яких була кратна кількості золотих.

фото: facebook.com/Український-дукач

На Буковині така срібна монета називалася салба. За традицією, хрещений батько дарував таку монету своїй хрещениці, коли їй виконувався 1 рік. Вона повинна була зберігати подарунок, надіваючи його переважно у свята.

Фото Ю.П.Линькова «Дівки». Праворуч — Наталка Моргун, у центрі — Оришка Шемшур. Черкащина, Чорнобаївський р-н, с. Самовиця (нині затоплене). 1915 р. Фото із колекції Фонду Миколи Бабака

У східних українських землях в дукач вставляли великий металевий бант, прикрашений емаллю або каменями. На Лівобережжі в дукачі нанизували срібні намистини або пугвіці. 

Студія «Валері». Дівчата у національних строях. Черкащина, Чорнобаївський р-н, с. Дубинка (нині затоплене). Кінець ХІХ ст. Фото із колекції Фонду Миколи Бабака

Найчастіше дукачі носили в Чернігівській, Полтавській губерніях і на Слобожанщині. На Полтавщині дукачі мали з обох сторін зображення релігійного змісту, їх дарували на весілля. Інші прикраси могли мати портретні зображення, в основному імператриць Єлизавети або Катерини Великої.

  • Текст: за матеріалом кандидатки історичних наук Ярослави Коваленко